Кокаин 98% Инта

Автор не несет ответственности за последствия, которые могут возникнуть от использования или действий, описанных в тексте.

Еее, ребятки, я тут сегодня вам расскажу историю, как я закладки в лесу искал, на кокаине забабахался и отдуплился найс. Может некоторым это покажется неправильным, но меня всегда гнало на экстрим и образ жизни "на грани".

Итак, дело было прошлой ночью, когда только черти что гуляют и мир красиво засыпает. Я решил оторваться по полной и найти хорошую забуху. Но обычный алкоголь уже не взлетал, поэтому решил попробовать что-то другое – муку. Захватил с собой пару друзей на этот приключенческий поход – поставщиков всегда больше, это же понятно.

Приехали мы на место, сели в тёмном лесу на старую пеньку, свет месяца к земле пробивался сквозь ветви. И вот, расстелили перед нами линию белой муки – настоящая черная магия. Я готов был забабахаться, сморкнуть и погрузиться в мир наркотических блаженств. Отдуплился силой воображения, мир буквально раздвоился и стал невероятно красочным.

"Чуваки, - ёбанутый мозгом произнёс я, - теперь нам нужно найти свою кладовку, свой закуток прямо здесь в лесу. Слышали никогда про такое? Как там говорят, это будет дикая приколюха!"

Все трое засмеялись, и мы отправились на поиски нашего "чёрного сокрушителя". Честно говоря, пока я шатался по лесу, я сам не очень-то понимал, что на самом деле ищу. В голове было только одно - черный. А когда говорят "черный" на жаргоне нашей потешной компашки, имеют в виду героин. Даже этот термин внушал некую опасность. Чувствовалось, что по лесу где-то шатаются души, погибшие под властью этого чертова вещества.

Мы продолжали гнаться за своей кладовкой, как настоящие охотники за "бошками". Каждый звук, каждое движение в листве, каждая тень, вызывала во мне неописуемый адреналин. Я чувствовал, что всю жизнь ждал этого нереального момента – найти свою черную судьбу в глубине темного леса.

Вдруг, я увидел что-то блестящее среди раскидистой растительности. Мне показалось, что это может быть то, чего мы так долго искали – клад! Я вызвал парней, и мы стали рыться в земле, как настоящие сокровищеискатели. Все мысли были об одном – найти наркотическое сокровище, которое даст нам всё, о чем мы мечтаем.

Наконец, наши руки нащупали что-то твёрдое и металлическое. Это был ящик. Ура, братаны, мы нашли свою кладовку! Открыв его, мы увидели нечто невероятное – там лежали элитные пакеты с черным, белое золото!

"Найс, парни! - закричал я, заражая друзей своим восторгом. - Теперь мы будем забабахиваться в нашем ледоке в лесу, под оркестр музыки природы!

Это была наша маленькая тайна, наш мир, наше безумство. Мы танцевали вокруг ящика, как дикая племенная церемония. Ничто не могло похвалиться такими магическими свойствами, как наши белые пакеты с местной флоры. Закладки в лесу стали источником нашей свободы и безудержного счастья.

Но даже счастье имеет свою тень. Со временем, каждое употребление становилось все меньше и меньше эффективным. Наши глаза не блестели так ярко, а наши души начали гаснуть. Однажды, я осознал, что "черный" – это черная дыра, всасывающая каждую частичку моей жизни. Настоящая жизнь – это то, что происходит тут и сейчас, вне зависимости от вещества, которое мы употребляем.

Но все это уже в прошлом, ребятки. Мой прием муки теперь – это нежное обсуждение вкусов разных видов пищи с моими друзьями. Мы нашли новые "бошки", которые вдохновляют нас на творчество, любовь и жизнь. Настоящие эмоции и настоящая свобода дороже любой наркоты!

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.